
Шифрування — це процес, у якому читабельну інформацію перетворюють на нерозбірливий шифротекст. Відновити дані може лише особа, яка має правильний ключ. Ключ може бути одним спільним секретом (симетричне шифрування) або парою відкритого і приватного ключів (асиметричне шифрування).
У блокчейн-екосистемі шифрування виконує кілька функцій: захищає конфіденційність, підтверджує ідентичність (“доказ особи”), та гарантує цілісність даних. Наприклад, приватні ключі у криптогаманцях використовують для підписання транзакцій; зашифровані канали захищають дані під час передачі; протоколи застосунків застосовують криптографічні методи для контролю доступу.
Симетричне шифрування використовує один ключ для шифрування і дешифрування, як двері, що відкриваються одним ключем. Воно швидке і підходить для великих обсягів даних. Найчастіше застосовують високопродуктивні алгоритми, наприклад блочні шифри.
Асиметричне шифрування використовує пару ключів: відкритий ключ, який можна розповсюджувати, і приватний ключ, який зберігають у таємниці. Відкритий ключ — це “адреса для отримання”: будь-хто може зашифрувати для вас повідомлення, але лише приватний ключ дозволяє їх дешифрувати чи підписувати. Між ключами існує математичний зв’язок, але отримати приватний ключ з відкритого практично неможливо.
На практиці обидва методи комбінують: асиметричне шифрування встановлює захищену сесію і узгоджує тимчасовий симетричний ключ, який потім використовують для швидкої передачі даних. Такий гібридний підхід — основа більшості захищених інтернет-каналів сьогодні.
Шифрування змінює дані так, щоб їх можна було повернути у вихідний стан; хешування працює як “відбиток пальця”, стискаючи будь-які дані у рядок фіксованого розміру, який не можна повернути до оригіналу. Хешування використовують для перевірки цілісності даних завдяки односторонній властивості і чутливості до змін.
Цифровий підпис поєднує хешування з приватним ключем. Зазвичай дані хешують, потім підписують хеш приватним ключем. Будь-хто може перевірити підпис відкритим ключем, щоб підтвердити особу підписанта і незмінність змісту. У блокчейн-системах транзакції авторизують цифровими підписами, які підтверджують право на відповідний приватний ключ.
У гаманцях шифрування використовують для генерації, зберігання і використання приватних ключів. Для створення приватних ключів потрібна надійна генерація випадкових чисел; ключі зберігають у апаратних модулях або через системні механізми безпеки. Під час переказу користувач підписує транзакції, не розкриваючи приватний ключ.
Для транзакцій і консенсусу вузли обмінюються даними через зашифровані канали, щоб уникнути атак “людина посередині” і підробки. Адреси блокчейну створюють з відкритих ключів, а транзакції підписують приватними ключами і перевіряють майнери або валідатори.
На рівні застосунків і платформ безпека акаунта залежить від шифрування, що знижує ризик крадіжки акаунта. Наприклад, користувачі Gate можуть увімкнути двофакторну автентифікацію (2FA), керувати пристроями і білими списками адрес для виведення, створювати API-ключі з деталізованими дозволами, а також встановлювати обмеження по IP та перевірку підписів для підвищення захисту.
Докази з нульовим розголошенням дозволяють підтвердити істинність твердження без розкриття додаткової інформації — наприклад, довести, що вам понад 18 років, не повідомляючи дату народження. Це не класичне шифрування, оскільки дані не обов’язково перетворюють на шифротекст; натомість створюють криптографічно перевірювані “докази”.
У блокчейн-мережах докази з нульовим розголошенням застосовують для приватних транзакцій і масштабування — наприклад, групування транзакцій у рішеннях другого рівня і розміщення коротких доказів на блокчейні для швидкої перевірки. До 2025 року очікується поширення комбінації доказів з нульовим розголошенням, класичного шифрування і цифрових підписів для підвищення приватності і відповідності регуляторним вимогам.
Квантові алгоритми можуть зламати сучасні асиметричні схеми (еліптичні криві чи факторизація цілих чисел), тоді як симетричне шифрування залишається стійкішим при збільшенні довжини ключів. Згодом буде потрібний перехід на “постквантові” алгоритми.
Міжнародні організації опублікували проекти стандартів постквантової криптографії у 2024 році, а ширше впровадження очікується у 2025 році. Практичні кроки: застосування гібридних підписів (поєднання класичних і постквантових алгоритмів), збільшення довжини симетричних ключів, моніторинг сумісності гаманців і вузлів із новими криптографічними стандартами.
Більшість ризиків виникає не через самі криптографічні алгоритми, а через спосіб їх використання: слабкі чи повторно використані паролі; зберігання мнемонік онлайн; переходи за фішинговими посиланнями; надання DApp необмежених дозволів; імпорт приватних ключів у ненадійні середовища; ігнорування ризиків шкідливого ПЗ на пристрої.
Кращі практики: використовуйте менеджери паролів для створення надійних облікових даних; зберігайте мнемоніки офлайн; перевіряйте зміст транзакцій і дозволи перед підписанням; вмикайте захист входу і білі списки адрес на платформах, таких як Gate; встановлюйте затримки для чутливих дій; регулярно перевіряйте безпеку і тестуйте транзакції на невеликі суми.
До 2025 року і установи, і приватні особи посилять управління ключами:
Шифрування перетворює інформацію у формат, доступний лише тим, хто має правильні ключі; у блокчейн-системах воно працює разом з хешуванням, цифровими підписами і доказами з нульовим розголошенням як основа безпеки активів і транзакцій. Розуміння різниці між симетричним і асиметричним шифруванням, хешуванням і шифруванням, впровадження 2FA і білих списків на гаманцях і платформах — це важливі інвестиції у безпеку для новачків. Надалі моніторинг розвитку постквантової криптографії і порогових схем підпису допоможе підтримувати баланс між зручністю і захистом.
Base64 — це не алгоритм шифрування, а лише схема кодування, яка перетворює бінарні дані у символи для друку. Розкодувати її може будь-хто; вона не забезпечує захист. Справжні алгоритми шифрування використовують ключі для перетворення даних так, що лише уповноважені власники криптографічного ключа можуть відновити оригінальний зміст.
End-to-end шифрування означає, що повідомлення шифрує відправник так, що лише призначений отримувач може їх дешифрувати приватним ключем — ніхто з посередників чи третіх сторін не має доступу до змісту. Це забезпечує приватність навіть у разі злому серверів, оскільки зберігається лише шифротекст. Зазвичай використовується у месенджерах з акцентом на приватність, таких як Signal і WhatsApp.
Алгоритми шифрування оборотні — вони дозволяють відновити зашифровані дані за допомогою ключа. Хеш-функції — односторонні: перетворюють будь-які дані у дайджест фіксованої довжини, який не можна повернути до початкового змісту. Шифрування захищає приватність, а хешування перевіряє цілісність — обидва підходи є основою блокчейн-технологій.
Приватні ключі — це єдиний доказ права власності на активи; якщо вони зберігаються незашифрованими на пристрої, шкідливе ПЗ чи хакери можуть напряму викрасти всі ваші активи. Шифрування приватних ключів додає додатковий рівень захисту, оскільки для їх розблокування потрібен пароль — навіть якщо пристрій буде викрадено, несанкціонований доступ значно ускладнюється.
Апаратні гаманці мають перевагу у захисті, оскільки приватні ключі залишаються офлайн у спеціальному чіпі — вони не піддаються ризикам мережі. Мобільні гаманці зберігають ключі у системі, що робить їх вразливими до шкідливого ПЗ. Для великих активів апаратні гаманці (наприклад, Ledger) забезпечують більш надійний захист; для невеликих сум мобільні гаманці зручні, якщо використовується пароль і 2FA.


