Минулого тижня ще були ті, хто сподівався, що в грудні зниження ставки стане позитивним сигналом і стабілізує ситуацію, але цього тижня у ФРС США внутрішні суперечки досягли апогею — суперечка між "яструбами" та "голубами" стала ще запеклішою, ніж сварки у нічних трейдерських чатах під час ліквідацій.

Почнемо з "яструбів". У них на руках основний показник PCE (до цільової позначки 2% ще далеко), і позиція у них жорстка: "Знижувати ставку зараз? Це ж самогубство! Яких зусиль коштувало приборкати інфляцію, а якщо зараз послабити монетарну політику, фондовий ринок і так на максимумі, ціни тільки-но підуть вгору — всі попередні старання підуть нанівець". Логіка тут дійсно міцна: інфляція ще остаточно не приглушена, поспішне зниження ставки — це як підливати олію у тільки-но загашену пожежу, ризики чималі.

Але "голуби" вже на межі, заперечують гучно: "Ви тільки й дивитесь на інфляцію! Високі ставки вже душать бізнес, попередження про скорочення у малих і середніх компаніях сиплються щодня, інвестиційна активність падає швидше водоспаду. Якщо ще затягнути з цим жорстким курсом, ринок праці завалиться — і ланцюгова реакція потягне всю економіку на дно!" І ці слова не перебільшення. Якщо зайнятість не витримає, фундаментальні показники обваляться, і крипторинок також не залишиться осторонь — тоді падатимуть не лише короткострокові ціни.

По суті, суперечка між цими двома таборами — це не просто питання "чи знижувати ставку", а вибір між "боротьбою з інфляцією" та "підтримкою зайнятості": одні хочуть натиснути на гальма, щоб не змарнувати досягнуте, інші — натиснути на газ, щоб не дати економіці впасти у рецесію. Саме такі розірвані очікування щодо політики — це те, чого ринок боїться найбільше.