Маск і Дженсен Хуанг — ці двоє зазвичай зайнятих своїми справами техногігантів — нещодавно рідкісно зійшлися в одному питанні: анкерна цінність біткоїна.

Фразу Маска "генеруюча потужність — це і є гроші" ще не встигли як слід обміркувати, як Хуанг тут же підхопив: "Біткоїн по суті — це енергетична валюта, яку можна переносити." Цей хід буквально вириває біткоїн зі старої історії про "цифрове золото" й запихає в новий сценарій "енергетичного стандарту".

Чому на це варто звернути увагу?

По-перше, який ресурс у епоху ШІ є найкритичнішим? Електрика. Фіатних грошей можна надрукувати скільки завгодно, а от створити одну кіловат-годину з повітря не вийде — енергія підпорядковується законам фізики. Хто контролює постачання електроенергії, той і володіє справжньою твердо валютою.

По-друге, механізм PoW у біткоїні природно "закріплює" енергію у вигляді цифрового активу. Норвезькі гідроелектростанції, сонячні панелі на Близькому Сході, навіть покинуте генеруюче обладнання в далеких куточках світу — все це може через майнінг перетворювати електроенергію на BTC, який миттєво можна монетизувати на іншому кінці планети. Так звані "застряглі енергоресурси", що раніше не могли вийти за межі локальних ринків, отримують глобальний канал збуту.

Розглянемо ще міжнародні розрахунки. Раніше для перетину кордону енергетичній угоді доводилося проходити через банки, клірингові центри, валютні ризики, політичні перепони... Зараз із біткоїном як децентралізованим протоколом цінність можна передавати напряму "peer-to-peer", а всі проміжні витрати та ризики зникають.

У чому різниця між "цифровим золотом" і "енергетичною валютою"? Перше — це просто скарбничка, друге — фундаментальна інфраструктура світової економіки. Кожен біткоїн за собою має реальні витрати електроенергії, і такий фізичний анкер не зрівняється з жодною паперовою обіцянкою.

Два найрозумніших у Кремнієвій долині дивляться в один бік — це навряд чи випадковість. Як тобі такий розворот у наративі — логічно виглядає?