У 25 я думав, що все йде добре. У 30 я зрозумів, що щодня втрачаю час, гроші та енергію і називаю це життям.

Мені було весело. Вечірки, поїздки, погоджувався на все, щоб нічого не пропустити. Деякі речі мали значення, але багато — ні. Проблема була не у витратах — у безцільних витратах, а потім у тому, чому я завжди відчував себе на крок позаду.

Я казав собі, що пізніше складу бюджет, інвестую, зосереджусь на здоров’ї — коли зароблю більше або матиму більше ясності. Пізніше так і не настало. Насправді мені не потрібно було більше доходу, мені потрібна була усвідомленість. Знати, куди йдуть мої гроші. Починати з малого, але бути послідовним.

Я занадто довго чекав, щоб інвестувати, бо думав, що це має бути значуща сума (you need money to make more money). Виявляється, ранні інвестиції — це не про прибутки, а про навчання терпінню та довгостроковому мисленню, перш ніж життя змусить тебе це зробити.

Я так само ставився до свого здоров’я. Сон був необов’язковим, енергія — передбачалася, рух — був у зоні комфорту. Ти не усвідомлюєш, наскільки багато залежить від твого тіла, поки воно не починає все уповільнювати (I can't imagine what 40, 50, 60 will be like).

Я також був обережним там, де потрібно, і ризикував там, де не потрібно. Найбільші зміни у моєму житті не були пов’язані з часом, вони виникли, коли я почав ставити на себе перед тим, як почуватися готовим.

До 30 я зрозумів: прогрес довго здається нудним. Послідовність перемагає інтенсивність. Малі звички тихо накопичуються, і більшість людей здаються, бо здається, що нічого не відбувається. Якби я міг повернутися назад, я б не жив менше і почав би жити з ціллю раніше.